Про театр
Громадська
огранізація «Творче об’єднання «Альтер» заснована 6 жовтня 2008 року на
базі Студентського театру «Альтер», який діє у Дрогобичі з 2003 року
при Полоністичному науково-інформаційному центрі ім. Ігоря Менька
Дрогобицького державного педагогічного університету ім. Івана Франка.
Творцем і духовним батьком цієї молодіжної формації був Ігор Меньок
(1973–2005). Він до кінця свого життя залишався для студентів-акторів
незамінним лідером та авторитетом.
Дрогобицькі «альтерівці» намагаються виразити свій світ у власний спосіб – такий, що відрізняється від повсякденності, де їм у їхньому місці (місті?) не завжди легко знайти те справжнє місце, якого вони прагнуть. Завдяки діяльності та реалізації своїх задумів у театральному гурті вони зміряють до пізнання й відкриття своєї іншості та до розуміння інших. Пам’ятають, що казав їм на самому початку їхній творець: «alter – це більш цікава й непередбачена глибина, ніж саме лише ego…».
Головним покликанням Студентського театру стала сценічна адаптація та інтерпретація поетичної прози автора «Цинамонових крамниць». Презентація «Альтеру» відбулася у липні 2004 року в рамках І Міжнародного Фестивалю Бруно Шульца у Дрогобичі. Перший спектакль, який завдяки задумові Ігоря Менька отримав назву «Demiurgos плюс», був режисерований Ігорем Меньком та Галиною Далявською. Прем’єра відбулася з успіхом, про що говорили і писали шановані учасники цієї події, зокрема проф. Єжи Яжембський і проф. Александр Ф’ют (обоє з Яггелонського Університету).
«У цій першій версії спектаклю, – бо, як пізніше виявилося, вона не була єдиною, – основний деміургічний шульцівський мотив зіткнувся з бунтом натовпу, з протестом матерії, з амбітним прагненням молодих до власної деміургії. Звідси у назві спектаклю з’явився той «плюс». Не зважаючи на складність змісту та філософську неоднозначність цього спектаклю, він був сповнений юнацьким запалом, динамізмом, грацією танцю.»
Згодом режисером «Альтеру» став Роман Валько, у його режисерії виникла нова версія спектаклю «Demiurgos плюс» – інтелектуальна, сконденсована довкола шульцівської драми творення. Наступним претекстом до показу цього спектаклю був день 13 квітня 2005 р. – сороковини передчасного відходу Ігоря Менька – тоді цей спектакль був присвячений Його пам’яті.
«Demiurgos плюс» з Романом Вальком наприкінці жовтня 2005 р. брав участь у рамках урядової програми Року Української Культури у Польщі, де презентував «українську версію» Шульца спочатку в Любліні (Осередок «Брама Ґродська – Театр NN»), Лодзі (Театр 77) та у Варшаві (Єврейський Театр).
Про виступи «Альтеру» у Польщі писали, зокрема, Ґжеґож Юзефчук у «Газеті Виборчій» (Люблін), Ян Бонча-Шабловський у «Речіпосполитій» (Варшава), Наталія Кравчук у «Нашому Слові» (Варшава).
Іншими театральними постановками театру «Альтер» стали:
«Per aspera…» – сценічна інтерпретація повісті Івана Франка «Сойчине крило», (прем’єра: 25 грудня 2005 р.); «Я є Світлом» – метафізичний драматичний діалог за текстом Анджея Марії Марчевського (19 листопада 2005 р.).
Наступним спектаклем в режисерії нового керівника театру Олександра Латишева стала «Ніч на полонині» – сценічна реалізація однойменної п’єсою Олександра Олеся, визначного лірика української літератури ХХ ст.
5 листопада 2007 р. відбулася реалізація театрального і мультимедійного проекту «Schulzland», задум якого належить чотирьом акторам Театру А. Юркевичу, І. Стахніву, Д. Стецькові, В. Худику.
Під час спектаклю на екрані безперервно відбувається дія – дія з Книги Міста. Погляд камери не відривається від землі, не показує неба, ніби боїться височини. У нібито приглушених, але насправді яскравих чорно-білих кольорах пропливають брук, вулички, завулки, подвір’я, кам’яниці, брами, сходи, вікна, помешкання. Час поволі плине на екрані… і здається, що він затриманий, затамований, немов нагадує про потребу повернення його забутої суті, його втрачених значень і знаків… Ніщо не закінчується і ніщо не починається у цьому фільмі без слів, з тривожною музикою у тлі – усе просто триває у своєму, відмінному від реального, темпі, усе з’являється і відразу ж зникає, творячи метафізичну провокацію і інтригуючи глядача до пошуку тих місць, які, наче швидкоплинні візерунки, були щойно на екрані…
Прем’єра різдв’яної містерії «Вертеп» відбулася 6 січня 2008 р. у Дрогобицькому костьолі св. Варфоломія. Це своєрідне продовження пошуку Театру в царині нових форм і нових інтерпретацій того, що є традиційним, а навіть ідентично-архетипним.
«Альтер» реалізував театральний проект у Перемишлі (Польща, 2008) в рамках проекту польсько-української співпраці Фонду PAUCI; виступив у рамках польсько-українського хеппенінгу в Перемишлі (Польща, 2008).
Театр «Альтер» вже як громадська органцізація брав участь у міжнародному фестивалі «MitOst» (Ужгород, 2008), а також у міжнародних акторських майстер-класах «Школа Польської Культури – Студії Герберта» у Кракові (Польща, 2008).
12 липня 2009 року відбулася презентація Мистецького центру «Альтер», який став осередком культурного життя міста.
Дрогобицькі «альтерівці» намагаються виразити свій світ у власний спосіб – такий, що відрізняється від повсякденності, де їм у їхньому місці (місті?) не завжди легко знайти те справжнє місце, якого вони прагнуть. Завдяки діяльності та реалізації своїх задумів у театральному гурті вони зміряють до пізнання й відкриття своєї іншості та до розуміння інших. Пам’ятають, що казав їм на самому початку їхній творець: «alter – це більш цікава й непередбачена глибина, ніж саме лише ego…».
Головним покликанням Студентського театру стала сценічна адаптація та інтерпретація поетичної прози автора «Цинамонових крамниць». Презентація «Альтеру» відбулася у липні 2004 року в рамках І Міжнародного Фестивалю Бруно Шульца у Дрогобичі. Перший спектакль, який завдяки задумові Ігоря Менька отримав назву «Demiurgos плюс», був режисерований Ігорем Меньком та Галиною Далявською. Прем’єра відбулася з успіхом, про що говорили і писали шановані учасники цієї події, зокрема проф. Єжи Яжембський і проф. Александр Ф’ют (обоє з Яггелонського Університету).
«У цій першій версії спектаклю, – бо, як пізніше виявилося, вона не була єдиною, – основний деміургічний шульцівський мотив зіткнувся з бунтом натовпу, з протестом матерії, з амбітним прагненням молодих до власної деміургії. Звідси у назві спектаклю з’явився той «плюс». Не зважаючи на складність змісту та філософську неоднозначність цього спектаклю, він був сповнений юнацьким запалом, динамізмом, грацією танцю.»
Згодом режисером «Альтеру» став Роман Валько, у його режисерії виникла нова версія спектаклю «Demiurgos плюс» – інтелектуальна, сконденсована довкола шульцівської драми творення. Наступним претекстом до показу цього спектаклю був день 13 квітня 2005 р. – сороковини передчасного відходу Ігоря Менька – тоді цей спектакль був присвячений Його пам’яті.
«Demiurgos плюс» з Романом Вальком наприкінці жовтня 2005 р. брав участь у рамках урядової програми Року Української Культури у Польщі, де презентував «українську версію» Шульца спочатку в Любліні (Осередок «Брама Ґродська – Театр NN»), Лодзі (Театр 77) та у Варшаві (Єврейський Театр).
Про виступи «Альтеру» у Польщі писали, зокрема, Ґжеґож Юзефчук у «Газеті Виборчій» (Люблін), Ян Бонча-Шабловський у «Речіпосполитій» (Варшава), Наталія Кравчук у «Нашому Слові» (Варшава).
Іншими театральними постановками театру «Альтер» стали:
«Per aspera…» – сценічна інтерпретація повісті Івана Франка «Сойчине крило», (прем’єра: 25 грудня 2005 р.); «Я є Світлом» – метафізичний драматичний діалог за текстом Анджея Марії Марчевського (19 листопада 2005 р.).
Наступним спектаклем в режисерії нового керівника театру Олександра Латишева стала «Ніч на полонині» – сценічна реалізація однойменної п’єсою Олександра Олеся, визначного лірика української літератури ХХ ст.
5 листопада 2007 р. відбулася реалізація театрального і мультимедійного проекту «Schulzland», задум якого належить чотирьом акторам Театру А. Юркевичу, І. Стахніву, Д. Стецькові, В. Худику.
Під час спектаклю на екрані безперервно відбувається дія – дія з Книги Міста. Погляд камери не відривається від землі, не показує неба, ніби боїться височини. У нібито приглушених, але насправді яскравих чорно-білих кольорах пропливають брук, вулички, завулки, подвір’я, кам’яниці, брами, сходи, вікна, помешкання. Час поволі плине на екрані… і здається, що він затриманий, затамований, немов нагадує про потребу повернення його забутої суті, його втрачених значень і знаків… Ніщо не закінчується і ніщо не починається у цьому фільмі без слів, з тривожною музикою у тлі – усе просто триває у своєму, відмінному від реального, темпі, усе з’являється і відразу ж зникає, творячи метафізичну провокацію і інтригуючи глядача до пошуку тих місць, які, наче швидкоплинні візерунки, були щойно на екрані…
Прем’єра різдв’яної містерії «Вертеп» відбулася 6 січня 2008 р. у Дрогобицькому костьолі св. Варфоломія. Це своєрідне продовження пошуку Театру в царині нових форм і нових інтерпретацій того, що є традиційним, а навіть ідентично-архетипним.
«Альтер» реалізував театральний проект у Перемишлі (Польща, 2008) в рамках проекту польсько-української співпраці Фонду PAUCI; виступив у рамках польсько-українського хеппенінгу в Перемишлі (Польща, 2008).
Театр «Альтер» вже як громадська органцізація брав участь у міжнародному фестивалі «MitOst» (Ужгород, 2008), а також у міжнародних акторських майстер-класах «Школа Польської Культури – Студії Герберта» у Кракові (Польща, 2008).
12 липня 2009 року відбулася презентація Мистецького центру «Альтер», який став осередком культурного життя міста.
